23.04.2021р.
Тема: Естери. Жири.
Склад і будова молекул. Як вам вже відомо, реакція між карбоновою кислотою та спиртом називається реакцією естерифікації. Наприклад, унаслідок взаємодії пропанової кислоти й етанолу утворюються етилпропаноат і вода:
Якщо замінити вуглеводневий ланцюг кислоти на R, а залишок спирту на R', отримаємо загальну формулу естерів:
• Естери — похідні вуглеводнів, молекули яких містять естерну групу -СОО-R'.
Естерам властива структурна ізомерія карбонового ланцюга та ізомерія між класами сполук.
Номенклатура естерів. За систематичною номенклатурою назви естерів утворюють за алгоритмом:
Наприклад, складемо назви естерів, структурні формули яких такі:
Фізичні властивості. Естери — леткі рідини з приємним запахом, безбарвні, малорозчинні у воді. Ці речовини легші за воду, мають нижчі температури плавлення та кипіння, ніж у відповідних кислот.
Завдяки естерам усі квіти, фрукти та овочі різняться між собою за своїм специфічним запахом. Ця властивість естерів набула застосування у виробництві парфумів, у харчовій промисловості їх використовують як добавку до тіста, а фруктові есенції — для виготовлення напоїв.
Хімічні властивості. Реакції естерифікації оборотні.
Оскільки реакції естерифікації оборотні, то одночасно з прямою відбувається зворотна реакція. Естер, що утворюється під час взаємодії карбонової кислоти зі спиртом, вступає в реакцію з водою, унаслідок чого утворюються спирт і кислота.
• Реакції взаємодії естерів з водою з утворенням спирту та кислоти називають реакціями гідролізу.
Наприклад, запишемо реакцію гідролізу етилетаноату:
Щоб змістити рівновагу хімічної реакції в потрібному напрямі, необхідно збільшити концентрацію однієї з вихідних речовин (реагентів) або видалити один із продуктів реакції.
Жири як естери. Ви дізналися про взаємодію насичених одноосновних кислот з одноатомними спиртами. Однак гліцерол також має здатність вступати в реакції естерифікації з карбоновими кислотами. Продуктом таких реакцій є жири.
• Жири — естери гліцеролу та вищих карбонових кислот.
Найчастіше до складу жирів входять залишки молекул вищих карбонових кислот: стеаринової, пальмітинової, олеїнової, лінолевої тощо.
Рівняння естерифікації з утворенням жиру:
Склад і будова молекул жирів. Французький хімік М. Е. Шеврель у 1817 р. здійснив реакцію розкладу жирів на гліцерол і невідомі на той час сполуки. Як з'ясувалося пізніше, невідомі сполуки — це вищі карбонові кислоти: пальмітинова, стеаринова, олеїнова. Його співвітчизник П. Е. М. Бертло в 1854 р. здійснив зворотну реакцію — із гліцеролу та стеаринової кислоти синтезував тристеарат.
Отже, дослідженнями цих учених за допомогою методів аналізу та синтезу було встановлено хімічний склад жирів.
Класифікація жирів. Вам уже відомо, що між складом, будовою та хімічними властивостями органічних речовин існує тісний взаємозв'язок.
Ознайомтеся зі схемою класифікації жирів, зображеною нижче. Як бачимо зі схеми, залежно від того, залишки молекул яких кислот містять у своєму складі жири, їх поділяють на тверді (сала) та рідкі (олії). За походженням розрізняють рослинні й тваринні жири.
Хімічні властивості. Рослинні жири мають ненасичений склад залишків молекул вищих карбонових кислот. Тому в разі зберігання їх довгий час на повітрі під дією тепла й світла відбувається процес окиснення. Унаслідок цього з'являється неприємний запах, вони стають гіркими на смак.
Перегляньте демонстраційний дослід «Доведення ненасиченого характеру рідких жирів» https://www.youtube.com/watch?v=2xLEzPt3nDU
Для рідких жирів характерні реакції гідрування, тобто приєднання водню за положенням подвійних зв'язків. Під час гідрування речовина перетворюється на сполуку насиченого складу, рідкий жир — на твердий:
Реакції лужного гідролізу називають омиленням.
ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ
• Естери — похідні вуглеводнів, молекули яких містять естерну групу -COOR.
• Для естерів характерна структурна ізомерія карбонового ланцюга та ізомерія між класами сполук.
• Алгоритм утворення назв естерів за систематичною номенклатурою такий: алкіл (залишок спирту) + алкан + оат → алкілалканоат.
• Реакції взаємодії естерів з водою з утворенням спирту та кислоти називають реакціями гідролізу.
• Жири — це естери гліцеролу та вищих карбонових кислот.
• За походженням жири поділяють на рослинні — олії та тваринні — сала.
• Жири ненасиченого складу вступають у реакції гідрування й перетворюються на тверді жири.
• Характерна властивість жирів — реакції гідролізу, продуктами яких є гліцерол і вищі карбонові кислоти. За наявності лугу відбувається реакція омилення жиру, унаслідок чого утворюються солі вищих карбонових кислот — мила.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Уставте пропущені слова, щоб висловлювання стало завершеним.
1. Реакції між карбоновими ... та ... називають ... ... .
2. Естери — похідні ..., молекули яких містять ... групу ... .
3. Реакції взаємодії естеру й води називають ... ... .
4. Для естерів характерна ... ... ізомерія ... ланцюга та ізомерія між ... сполук.
5. Жири — продукти ... триатомного спирту ... і ... карбонових ... .
6. За походженням жири поділяють на ... і ... .
7. Склад і будову молекул жирів установлено методами ... та ... .
8. Жири ... на повітрі під дією ... і тепла.
9. Реакцію лужного гідролізу називають ... .
2. Складіть формули естерів за їхніми назвами: а) метилбутаноат; б) етилпропаноат; в) етилізобутаноат; г) пропілетаноат.
Коротко законспектуйте тему. Фото виконаних завдань надсилайте на електронну адресу gvk.cem@gmail.com.
Тема: Карбонові кислоти
Виконайте тести:
1) https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4663397 (Фенол)
2) https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8701266 (Альдегіди)
Карбонові кислоти, на відміну від альдегідів, дуже поширені в природі органічні сполуки. Вони входять до складу рослинних і тваринних організмів. Мурашина, лимонна, щавлева, янтарна, яблучна кислоти є у вільному стані, водночас залишки їхніх молекул містять у своєму складі жири, естери й інші сполуки. До таких кислот належать етанова (оцтова), бутанова (масляна), гексадеканова (пальмітинова), октадеканова (стеаринова) та ін.
Класифікують карбонові кислоти за кількістю в їхньому складі характеристичних (функціональних) груп атомів -СООН. Якщо кислота містить у своєму складі одну характеристичну (функціональну) групу, її називають одноосновною, дві — двоосновною, більше — багатоосновною.
Залежно від природи вуглеводневого ланцюга розрізняють гомологічні ряди кислот: насичені одноосновні карбонові кислоти та ненасичені: алкенові, алкінові, ароматичні
Склад і будова молекул насичених одноосновних кислот. Ознайомившись зі схемою класифікації кислот, можна зробити висновок: до насичених одноосновних карбонових кислот належать такі, що у своєму складі містять одну характеристичну (функціональну) карбоксильну групу -СООН і насичений вуглеводневий ланцюг. Їхню будову розглядають як похідні алканів, у молекулах яких один атом Гідрогену заміщений на карбоксильну групу
Насичені одноосновні карбонові кислоти утворюють гомологічний ряд, представників якого наведено в таблиці
Хімічні властивості етанової кислоти. На хімічні властивості етанової кислоти впливає будова її характеристичної (функціональної) групи.
Вам уже відомо, що характеристична група молекули етанової кислоти складається з двох груп: гідроксильної -ОН і карбонільної >С=О. Атом Оксигену, що міститься в складі карбонільної групи, відтягує на себе електронну густину хімічного зв'язку, унаслідок чого зв'язок між атомами Оксигену й Гідрогену в гідроксильній групі послаблюється.
Для того щоб переконатися, що різкої межі між неорганічними та органічними речовинами немає, звернемося до таблиці і порівняємо хімічні властивості насичених одноосновних карбонових кислот (на прикладі етанової) і неорганічних (хлоридної, сульфатної) кислот.
Порівняльна характеристика хімічних властивостей етанової та неорганічних кислотОпрацюйте §14 підручника ( Хімія 10кл. О.Г.Ярошенко, https://pidruchnyk.com.ua/380-himiya-yaroshenko-10-klas.html ) Зробіть короткий конспект.
Виконайте задання №№ 2-5 з рубрики «Застосовуємо» с.99 . Фото виконаних завдань надсилайте на електронну адресу gvk.cem@gmail.com
26.03.2021р.
Тема: Фенол
До того, як лікарі дізналися про існування мікробів, будь-яка рана чи операція могла виявитися смертельною, бо хворим загрожувала смерть від бактеріальної інфекції. У середині 19 ст. Луї Пастер довів, що хвороби викликають мікроскопічні організми, які можна знищити. У 1865 р. шотландський хірург Джозеф Лістер знайшов речовину, яка вбиває мікроби. Це була речовина, про яку сьогодні ми поведемо мову, а саме – фенол. Ця речовина завдяки своїм протимікробним, дезінфікуючим властивостям врятувала життя мільйонам людей.
Молекулярна формула фенолу C6H5OH.
Фенол – безбарвна кристалічна речовина з характерним запахом. Під час зберігання він поступово окиснюється киснем повітря і набуває рожевого забарвлення.
Фенол плавиться за температури 43 °С. Добре розчиняється в гарячій воді.
Фенол отруйний, при потраплянні на шкіру викликає опіки. Він всмоктується через шкіру і може викликати отруєння.
Як і спирти, фенол вступає в реакцію заміщення з металічним натрієм. При цьому утворюється натрій фенолят і виділяється водень: 2C6H5OH + 2Na → 2C6H5ONa + H2.
Але на відміну від спиртів фенол реагує за звичайних умов з лугами. При цьому знову утворюється фенолят і вода.
C6H5OH + NaОН→ C6H5ONa + H2О. У цій реакції фенол виявляє кислотні властивості, тому за ним і зберігається стара назва – карболова кислота.
Фенол легко вступає в реакцію з бромною водою. Якщо прилити бромну воду до розчину фенолу, то швидко утворюється білий осад 2,4,6-трибромфенолу.
Характерною реакцією фенолу, за якою його можна виявити серед інших речовин, є реакція з розчином ферум(ІІІ) хлориду. Унаслідок зливання розчинів речовин утворюється сполука фіолетового кольору.
Фенол – сильний антисептик, використовується як дезинфікуюча речовина в медицині. Особливо багато його витрачають для виробництва пластмас – фенопластів, а також барвників, лікарських речовин, фотографічних проявників.
Але треба зважати на те, що фенол вбиває не лише шкідливі мікроорганізми. Потрапляючи в довкілля, він згубно діє на флору і фауну. Тому виробництво і промислове використання фенолу тісно пов’язане з питаннями екології, з охороною природи від промислових відходів, що містять фенол. З цією метою застосовують різні методи: гази, що містять фенол, піддають каталітичному окисненню, видаляють фенол розчинниками тощо. Ведеться постійна робота з удосконалення цих методів. Так, великого значення набуває біохімічний метод, який забезпечує глибоке очищення стічних вод від фенолу. Перспективним є також обробка їх озоном. Запровадження таких методів очищення дає можливість перейти до замкнутих безвідхідних технологій з багаторазовим використанням промислових вод.
Опрацюйте §14 підручника ( Хімія 10кл. О.Г.Ярошенко, https://pidruchnyk.com.ua/380-himiya-yaroshenko-10-klas.html ) Зробіть короткий конспект.
Розвяжіть кросворд
Фото розв'язку надішліть на електронну адресу: gvk.cem@gmail.com
Тема: Альдегіди
Сьогодні ви ознайомитеся ще з одним класом органічних сполук, які містять у своєму складі характеристичну групу та як вона впливає на їхні хімічні властивості. Отже – «Альдегіди».
Що спільного в будові всіх альдегідів?
Так, усі вони мають характеристичну групу – альдегідну (формільну)
Загальна формула альдегідів:
R—COH або CnH2nO
Альдегіди— це оксигеновмісні органічні сполуки, які містять у своєму складі альдегідну (формільну) характеристичну групу .
Систематичні назви альдегідів складають за назвою відповідного вуглеводню з додаванням суфікса -аль. Нумерацію ланцюга починають з карбонільного атома Карбону.
Хімічні властивості альдегідів зумовлюються їх будовою. Враховуючи наявність характеристичної альдегідної групи, можна припустити, що властивості цих сполук визначатимуться подвійним зв’язком та атомом Гідрогену альдегідної групи . Зв’язок С = O дуже полярний. Електронна густина зміщена в бік атома Оксигену, що призводить до появи на ньому часткового негативного заряду. Карбонільний Карбон набуває часткового позитивного.
Для альдегідів характерні реакції приєднання і окиснення.
1.Реакції приєднання відбуваються за місцем подвійного зв’язку. Відновлення або гідрування альдегідів призводить до утворення спиртів
2.Реакції м’якого окиснення альдегідів є якісними реакціями:
а) Реакція «срібного дзеркала»:
https://www.youtube.com/watch?v=A3Eotzv19J8
б) Взаємодія зі свіжоприготовленим розчином купрум (ІІ) гідроксиду:
https://www.youtube.com/watch?v=0VIiahOca7M
Вплив деяких альдегідів на організм людини.
Формальдегід - безбарвний газ з різким запахом, який є дуже токсичним. Його у великій кількості використовують на підприємствах меблевої, медичної, лісової промисловості, він обов'язковий компонент пластмас і ДСП. А без ДСП, як відомо, неможливе виробництво сучасних меблів.
Ще одне джерело формальдегіду - панелі МДФ, лакофарбові матеріали і т.д. Найінтенсивніше формальдегід виділяється в теплому приміщенні з високою вологістю повітря. Процес виділення отрути посилюється поганою вентиляцією повітря.
Ще одне джерело формальдегіду - бензиновий транспорт. Разом з вихлопами цей компонент надходить в атмосферу.
Формальдегід негативно впливає на роботу дихальної, зорової, нервової систем викликає алергію, злоякісні пухлини, лейкемію і мутаційні зміни в організмі людини. Ця канцерогенна речовина пригнічує весь організм. Щоб мінімізувати вплив формальдегіду на організм необхідно:
-- уникати автомобільних заторів і намагатися не дихати вихлопними газами.
-- перевіряти якість меблів: всі елементи меблевої конструкції повинні бути заламіновані з усіх боків.
-- провітрювати житлове приміщення якомога частіше
-- вирощувати кімнатні рослини, що поглинають формальдегід: папороті, хризантема кущова, драцена, плющ тощо.
Оцтовий альдегід зустрічаєься в каві, дозрілих фруктах, хлібі, синтезується рослинами як продукт їхнього метаболізму. У великих кількостях ацетальдегід є токсином для організму людини. Етаналь є вагомою складовою цигаркового диму, проміжною речовиною при окисненні алкоголю в організмі.
Опрацюйте §15 підручника ( Хімія 10кл. О.Г.Ярошенко, https://pidruchnyk.com.ua/380-himiya-yaroshenko-10-klas.html ) Зробіть короткий конспект.
12.03.2021р.
Тема: Поняття про багатоатомні спирти на прикладі гліцеролу, його хімічні властивості.
Формула гліцеролу (гліцерину) — С3Н5(ОН)3, систематична назва — пропан-1,2,3-тріол.
Тривіальна назва гліцеролу — олійний цукор, пов'язана з солодким смаком і тим, що раніше добували з оливкової олії. Та й густиною і в'язкістю гліцерол нагадує олію.
Інший багатоатомний спирт, формулу і назву якого варто знати, етиленгліколь або етан-1,2-діол. Його формула С2Н4(ОН)2
Першовідкривач гліцеролу — Карл Вільгельм Шеєле — легендарна постать в історії хімії. Був сьомою дитиною в сім'ї пивовара і торговця зерном, у 14 років став учнем аптекаря, працював весь день, а вечорами проводити хімічні експерименти, чим і прославився. Ще б пак, звичайний фармацевт зробив більше відкриттів, ніж вся Королівська академія наук. Йому належить пріоритет відкриття шести хімічних елементів: кисню, хлору, фтору, барію, молібдену, вольфраму, він першим отримав перманганат калію, розробив спосіб отримання фосфору, відкрив сірководень, миш'якову, синильну, щавлеву, молочну, лимонну, яблучну кислоти, а також гліцерол.
Слава Шеєле дійшла до пруського короля Фрідріха ІІ, який запропонував йому очолити кафедру
хімії в Берлінському університеті. Шеєле відповів відмовою, мотивуючи це тим, що як аптекар приносить більше користі людям.
1775 року він був обраний членом Королівської шведської академії наук, ставши єдиним вченим, який удостоївся цієї честі не маючи вищої освіти.
У Шеєле була небезпечна звичка, яка зрештою й привела до його смерті — описувати смак
всіх відкритих ним нових речовин. Говорять, що його знайшли мертвим в
лабораторії саме в день весілля*. В журналі спостережень були записи про те, що
на цей день він планував дослідження властивостей синильної кислоти.
* Ця версія подій присутня в багатьох джерелах, у тому числі в російськомовній
Вікіпедії. Утім, україномовна і англомовна версії Вікіпедії висвітлюють обставини смерті вченого по-іншому. Це один з прикладів того, що викладена в Інтернеті інформація може бути недостовірною і її варто перевіряти.
2. Фізичні властивості гліцеролу
Прозора, безбарвна, дуже густа, в'язка, сиропоподібна, без запаху, важча за воду, неотруйна, солодкувата на смак рідина.
3. Хімічні властивості гліцеролу
1. Горіння
2С3Н5(ОН)3+ 7О2 → 6СО2 + 8Н2О
2. Реакція з лужними металами https://www.youtube.com/watch?v=Ek8Epmlpc5U
2С3Н5(ОН)3+ 6Na → 2С3Н5(ОNa)3 + 3Н2
3. Реакція з галогеноводнями
CH2OH–CHOH–CH2OH + HCl → CH2OH–CHOH–CH2Cl + H2O
4. Реакція з нітратною кислотою
С3Н5(ОН)3 + 3HNO3 → С3Н5(ОNO2)3 + 3Н2O
Утворюється важка масляниста, сильно вибухова речовина — нітрогліцерин.
5. Якісна реакція — утворення яскраво-синього розчину з свіжоосадженим купрум(ІІ) гідроксидом
4. Застосування гліцеролу:
· у парфумерії та фармації як основа для мазей, добавка до мила
· у харчовій промисловості як підсолоджувач
· у шкіряній та текстильній промисловості для обробки пряжі та шкіри
· для виробництва синтетичних смол
· вибухових речовин, наприклад, динаміту
· спиртовий розчин нітрогліцерину використовують як ліки при захворюваннях серця
В українському курортному місті Трускавець є мінеральне джерело "Юзя" вода якого містить гліцерол. Це чиста приємна на смак вода, яку найчастіше використовують для вмивання. Вона гарно діє на шкіру, надає їй еластичності та пружності, відновлює природний колір. Вода з цього джерела не виведена до бюветів, проте в центрі парку є гарно оформлений майданчик з скульптурою молодої дівчини та кранами, з яких витікає холодна чиста джерельна вода.
Джерело було відкрите у 1900 році. Про те, ким була Юзя, на честь якої воно назване, існує кілька легенд. За однією з них, Юзею була польська панночка, що вийшла заміж за місцевого поміщика, і вражала знайомих нев'янучою молодістю і красою. Причиною вважають чудодійне джерело, до якого кожного ранку вона ходила вмиватися.
Як би там не було, але гліцерол, дійсно добре зволожує і пом'якшує шкіру, недаремно він входить до складу кремів і мазей.
Законспектуйте вищевикладене. Виконайте завдання №2 с.80 (з рубрики "Застосовуємо") https://pidruchnyk.com.ua/380-himiya-yaroshenko-10-klas.html
26.02.2021р.
Тема: Насичені одноатомні спирти
Гомологічний ряд насичених одноатомних спиртів започатковують метанол СН3ОН і етанол С2Н5ОН.
У 9 класі ви ознайомилися зі складом та будовою молекул цих сполук, дізналися про деякі їхні фізічні та хімічні властивості.
Моделі молекули метанолу: а — кулестержнева; б — масштабна
Будова молекул. Молекула будь-якого одноатомного спирту складається із двох частин — вуглеводневого залишку і гідроксильної групи. Атом Оксигену, найбільш електронегативного елемента в молекулі, зміщує у свій бік спільні електронні пари від атомів Карбону і Гідрогену. Тому зв’язки С-О та О-Н є полярними (останній зв’язок більш полярний)
Існування полярних зв’язків у молекулах спиртів значною мірою зумовлює характерні реакції цих сполук.
Зі зростанням карбонового ланцюга в молекулах спиртів полярність зв’язку О-Н зменшується. У молекулі первинного спирту цей зв’язок більш полярний, ніж у молекулі вторинного або третинного спирту.
Фрагмент молекули спирту С-О-Н є кутовим , як і молекула води. На атомі Оксигену зосереджений невеликий негативний заряд, менший за одиницю, а з протилежного боку молекули, де перебувають атоми Гідрогену, — позитивний заряд. Тому молекула спирту полярна.
Фізичні властивості. Наявність у молекулах спиртів гідроксильних груп суттєво впливає на фізичні властивості цих сполук. Атоми Гідрогену й Оксигену ОН-груп беруть участь в утворенні водневих зв’язків між молекулами спирту. Тому серед спиртів немає газоподібних речовин (відмінність від вуглеводнів), а їх температури кипіння значно вищі, ніж відповідних алканів. Одноатомні спирти з невеликою кількістю атомів Карбону в молекулах за звичайних умов є безбарвними рідинами зі специфічним запахом (спиртовим, камфорним, сивушним). Вищі спирти — тверді речовини, які майже не мають запаху.
Метанол, етанол, а також пропаноли і метилпропан-2-ол необмежено розчиняються у воді внаслідок утворення водневих зв’язків між молекулами спирту і води. Розчинність інших спиртів зі збільшенням кількості атомів Карбону в молекулах зменшується, а вищі спирти у воді нерозчинні.
Хімічні властивості. Реакції за участю спиртів відрізняються від тих, у які вступають вуглеводні.
Реакції з металами. Спирти взаємодіють із лужними металами з виділенням водню й утворенням солеподібних сполук
При цьому полярні зв’язки О-Н у молекулах спирту розриваються, і атоми Гідрогену заміщуються на атоми металічного елемента. У таких реакціях спирти поводяться як кислоти. Однак вони не дисоціюють з утворенням йонів Н+, не реагують із лугами; спирти — неелектроліти.
Дегідратація. Вам уже відомо, що так називають реакцію відщеплення води від будь-якої сполуки. Умови її перебігу для спиртів — нагрівання й наявність концентрованої сульфатної кислоти. Відщеплення молекули води може відбуватися від однієї або двох молекул спирту. У першому випадку при дегідратації одноатомного спирту, крім води, утворюється алкен, а в другому випадку — етер
Назвіть спирти, дегідратацією яких можна добути пропен.
Окиснення. Первинні спирти за дії окисників перетворюються на альдегіди, які окиснюються до карбонових кислот
Сучасний метод добування етилового спирту ґрунтується на реакції етену з водяною парою за температури 300 °С, підвищеного тиску і наявності каталізатора:
Основою іншого методу є спиртове бродіння глюкози у водному розчині за участю ферментів дріжджів:
Ферменти (лат. fermentum — закваска) — білки, що виконують роль каталізаторів.
Цей біохімічний процес використовують із давніх часів для виготовлення вина з винограду, інших ягід і фруктів.
Вихідною речовиною у виробництві спирту для потреб харчової промисловості є пшеничний або картопляний крохмаль, а технічного спирту — целюлоза, добута з відходів переробки деревини.
Сировиною для виробництва метилового спирту є синтез-газ — суміш карбон(ІІ) оксиду і водню, яку добувають взаємодією метану з водяною парою за високої температури і наявності каталізатора
Застосування. Рідкі спирти використовують як розчинники, а також в органічному синтезі. Найбільшого застосування набули етиловий і метиловий спирти. Етанол використовують у медицині, фармакології, парфумерії, харчовій промисловості, іноді — як компонент пального для автотранспорту, а метанол — як сировину для хімічної промисловості.
Заводи переважно випускають етиловий спирт, що містить невелику кількість води (w(H2O) ≈ 4 %). Його назва — спирт-ректифікат.
Фізіологічна дія спиртів. Етиловий спирт є наркотичною речовиною, яка швидко всмоктується у кров. Людина в стані алкогольного сп’яніння поводиться неприродно, перестає контролювати свої дії, втрачає пам’ять, у неї порушується координація рухів. Постійне й надмірне вживання спиртних напоїв спричиняє алкоголізм. Ця хвороба вражає нервову, серцево-судинну, репродуктивну системи, руйнує печінку, призводить до зниження імунітету, розумових здібностей, інтелекту; людина деградує як особистість.
Цікаво знати
Люди, які зловживають алкоголем, скорочують своє життя на 10—12 років.
Метанол є сильною отрутою. При потраплянні в організм незначної кількості цієї сполуки людина повністю втрачає зір, а при більшій кількості — гине.
ВИСНОВКИ
Насичені одноатомні спирти — похідні алканів, у молекулах яких міститься гідроксильна група. Загальна формула цих спиртів — СnH2n+1ОН.
Насичені одноатомні спирти — безбарвні рідини зі специфічним запахом або тверді речовини майже без запаху. Розчинність спиртів у воді зі збільшенням кількості атомів Карбону в молекулах зменшується.
Характерні реакції спиртів зумовлені наявністю в їхніх молекулах полярних зв’язків О—Н і С—О. Спирти взаємодіють із лужними металами, здатні до дегідратації й окиснення, є горючими речовинами.
У промисловості в найбільшій кількості добувають метиловий та етиловий спирти. Етанол використовують у медицині, фармакології, харчовій і хімічній промисловості, як компонент пального для автотранспорту, а метанол — у виробництві органічних сполук.
Етиловий спирт, потрапляючи в організм, завдає істотної шкоди, а метиловий спирт є сильною отрутою.
Опрацюйте §§11-12 підручника ( Хімія 10кл. О.Г.Ярошенко, https://pidruchnyk.com.ua/380-himiya-yaroshenko-10-klas.html )
Зробіть короткий конспект. З рубрики «Застосовуємо» виконайте завдання №№ 1-7 с75, №№1-3 с80.
13.11.2020
Урок 11-12
Тема: Виведення молекулярної
формули речовини за загальною формулою гомологічного ряду та густиною або відносною
густиною.
Знаючи загальну формулу алканів, можна виводити їхні молекулярні формули. Розглянемо приклади розв'язування відповідних задач.
Задача 1. Виведіть молекулярну
формулу алкану, що містить у своєму складі 18 атомів Гідрогену.
Розвяжіть самостійно :
Задача: Виведіть молекулярну формулу алкану, до складу якого входять 7
атомів Карбону.
Задача 2. Виведіть
молекулярну формулу газоподібного алкену,
густина якого за нормальних умов дорівнює 1,875 г/л.
ної речовини кількістю речовини 1 моль, ураховуючи, що
Vm =
22,4 л/моль.
Відповідь: С3 Н6.
Розв’яжіть задачу №7 с 44.
Фото розв’язків надішліть на електронну
адресу: gvk.cem@gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар