Хімія (група №34)

3.03.2021

Тема: Узагальнення знань з теми «Хімія і прогрес людства»

Повторіть§§37-39 підручника https://pidruchnyk.com.ua/469-hmya-yaroshenko-11-klas.html

 Пройдіть тренувальний тест  http://interactive.ranok.com.ua/theme/contentview/pdrychniki/hmya-rven-standarty-pdrychnik-dlya-11-klasy-zakladv-zagalno-seredno-osvti-grigorovich-o-v/tema-5-hmya-progres-lyudstva/test-tema-5-hmya-progres-lyudstva

Виконайте контрольну роботу https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=9532587

Термін виконання контрольної роботи: до 20.00  9.03.2021

17.02.2021

Тема:  Роль хімії у розв’язанні екологічної проблеми. «Зелена» хімія: сучасні завдання перед хімічною наукою та хімічною технологією.

Екологічні проблеми людства. Розвиток цивілізації та науково-технічного прогресу спричинили зростання кількості населення на Землі. Відповідно збільшилися обсяги виробництв для задоволення дедалі більших потреб у використанні продуктів харчування, енергетичних ресурсів, сировини. Збільшився обсяг відходів в атмосфері й у стічних водах; побутовими відходами засмічені великі площі, які могли б використовувати як сільськогосподарські угіддя.

Основними проблемами довкілля визнано такі:        1) глобальне потепління клімату; 2) виснаження озонового шару; 3) накопичення в ґрунті токсичних металів і пестицидів; 4) кислотні дощі; 5) виснаження природних ресурсів планети; 6) забруднення великих територій радіонуклідами.

Стало очевидним, що внаслідок господарської діяльності людини в природі порушилася динамічна рівновага, яка підтримувалася колообігами речовин, що вплинуло на зміну хімічного складу навколишнього середовища.

Чинники забруднення довкілля. Їх поділяють на природні й антропогенні.

До природних чинників належать виникнення землетрусів, виверження вулканів, стихійні лиха, космічний пил, продукти вивітрювання гірських порід і ґрунтів. Однак найбільше забруднює навколишнє середовище людина. Бездумне споживацьке ставлення до природних багатств упродовж тисячоліть призвело до знищення цілих ареалів лісових рослин, жорстокого винищення тварин, спустошення родючих земель і вирубування лісів. Усе це впливає на економіку та політику, моральний стан і здоров'я людини.

Чинниками антропогенного забруднення навколишнього середовища стала виробнича діяльність людини 

Унаслідок антропогенного впливу відбувається зміна клімату, з'являються різні захворювання, зокрема канцерогенні, голодує та вимирає населення.

Шляхи розв'язання проблеми. Зважаючи на проблеми, що виникли, у 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася міжнародна конференція країн-членів ООН. На цій конференції вироблено рекомендації, що взяті за основу розвитку світової спільноти, — Концепцію сталого розвитку. Сталий розвиток декларує такий підхід до життя, коли інтереси суспільства скеровуються на встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь, зокрема їхню потребу в безпечному та здоровому довкіллі. 

 Потенціал хімії в розв'язанні екологічних проблем полягає в: знаннях складу, будови та властивостей речовин для передбачення їхнього впливу на довкілля; пошуку нових джерел відновлювальної енергетики; використанні хіміко-аналітичних методів контролю в довкіллі та якості хімічної продукції; розробці методів очищення води та природних водойм; пошуку альтернативних джерел енергії для автотранспорту й техніки; дезактивації шкідливих речовин військової справи та радіоактивних відходів, їхнього безпечного схову.

Екологічні проблеми України стосуються: радіаційного забруднення; нестачі питної води; неконтрольованого вирубування лісів; забруднення шкідливими речовинами сільськогосподарських угідь; відсутності державної політики з утилізації відходів; відсутності очисних споруд на хімічних виробництвах.

Природа, як і людина, є живим організмом, який потребує ощадливого ставлення, грамотної поведінки з нею та дотримання етичних норм співжиття.

Зважаючи на всі глобальні проблеми людства та України, хімія стала на шлях розвитку нового наукового напряму — «зеленої», або інакше її називають «екологічно раціональної» хімії. Це міждисциплінарна інтегрована течія в хімії, яка поєднує синтетичну органічну хімію з аналітичною та фізичною хімією, токсикологією, мікробіологією, біотехнологією та технічними науками.

• «Зелена» хімія — філософія хімічних досліджень та інженерії, що закликає до створення продуктів і процесів, які дають змогу мінімізувати використання та виробництво шкідливих речовин.

• «Зелена» хімія пропонує два напрями розвитку:

1) переробка, утилізація та знищення екологічно небезпечних побічних і відпрацьованих продуктів хімічної промисловості;

2) забезпечення розробки нових промислових процесів, продукти яких не шкідливі для довкілля (навіть побічні), або зведення їхнього використання й утворення до мінімуму.

• Технології «зеленої» хімії запобігатимуть забрудненню на молекулярному рівні, застосовуючи інноваційні наукові розв'язання екологічних проблем і перешкоджаючи утворенню шкідливих речовин.

• 12 принципів «зеленої» хімії, що сформульовані та затверджені американськими хіміками П. Анастасом і Дж. Уорнером, розкривають цю концепцію.

• «Зелена» хімія відкриває нові перспективи для енергонезалежності села на основі «зеленої» енергії.

• «Зелену» хімію називають «новим мисленням хімії», філософією сучасних хімічних досліджень. Її світоглядний орієнтир — коеволюція людини та природи, збереження біосфери.

• Принципи «зеленої» хімії та закладені в концепцію ідеї мають стати основою

підготовки нового покоління дослідників.

Опрацюйте §39 підручника (https://pidruchnyk.com.ua/469-hmya-yaroshenko-11-klas.html), коротко законспектуйте.

Підготуйтеся до контрольної роботи з теми  «Хімія і прогрес людства»

20.01.2021

Тема: Роль хімії у створенні нових матеріалів, розвитку нових напрямів технологій.

Створення нових матеріалів — це істотна необхідність нашого сьогодення. У сучасних технологіях часто застосову­ють високі тиски, температури й агресивну дію хімічних речовин. Матеріали, які використовуються, зокрема в маши­нобудуванні, недостатньо стійкі і міцні. Тому обладнання передчасно зношується, потребуючи частих замін та ремонтів. Нових матеріалів вимагають і нові галузі техніки: космічна, атомна тощо. Для практичних потреб необхідні такі мате­ріали, як метали, полімери, кераміка та композити.

Металургія

З металів найнеобхіднішими і надалі будуть сталі. Загальні тенденції виробництва сталі ви вже знаєте, тому розглянемо його перспективи.

Технічне переоснащення металургійної промисловості по­в'язане з переходом на виплавляння сталей в конвертерах і електропечах. Це зменшує вигар металу і розширює асор­тимент вироблених сталей. тримуючим фактором тут може бути дефіцит жаростійких і вогнетривких матеріалів.

Важливим джерелом добування металів є вторинна сиро­вина. Наприклад, при нинішньому рівні рециркуляції міді її вистачить на 100 років, а якщо його довести до 90 % — то на 300 років. До того ж будівництво малих металургійних за­водів, що працюють виключно на металоломі, показало їх високу ефективність в експлуатації при добуванні нових спе­ціальних видів прокату.

Серед різноманітних способів обробки металів особливе місце займає порошкова металургія. Вона полягає у форму­ванні виробів з металічного порошку з наступним їх нагрі­ванням до спікання частинок металу. Це перспективний ре­сурсозберігаючий спосіб. У цьому виробництві виключаються доменний і сталеплавильний процеси, прокатка, обробка ме­талів різанням, тобто складні енергоємні процеси, екологічно брудні, з великими витратами теплоти і металу.

Підвищення якості металів і виробів з них як один із головних напрямів економії матеріалів базується на легуванні сталей, тобто введенні в сталь тугоплавких металів: ніобію, вольфраму, молібдену та інших для добування більш твердих і тугоплавких сталей. Щоб запобігти виникненню дефіциту цих металів, легування ведуть не 1—2 металами, а комплек­сом доступних чи більш поширених металів — хрому, нікелю і ванадію. Підвищити жаростійкість сплавів вдається, крім загартування, ультразвуковою обробкою розплавів під час кристалізації. Таким способом досягається підвищення робо­чої температури лопаток турбін із сплаву нікелю з кобальтом від 880 до 1000 °С.

Все більше впроваджують у металургію безперервне розливання сталі, що не тільки скорочує цикл виробництва, а й підвищує якість відливок. При звичайній відливці заготовок верхня частина злитка, що становить майже чверть усієї відливки, виходить пористою, її треба відрізати і повертати на переплавку. Безперервне розливання звільняє від цієї под­війної роботи, бо сплав утворюється більш однорідний. У перспективі поєднуватиметься безперервне лиття з вакууму-ванням, лиття і кристалізація в магнітному полі, що вже застосовується для сплавів алюмінію.

Велике майбутнє у застосування плазмової металургії. З фізики ви вже знаєте про плазмовий стан речовини, про властивості і застосування плазми. У металургії під впливом плазми відбувається термічна дисоціація руди, реагуючі ре­човини швидко утворюють гомогенну систему. Під дією плаз­ми не тільки інтенсифікується відновлення заліза, а й скоро­чується металургійний цикл: двостадійний процес (домна, конвертер) стає одностадійним (пряме відновлення), необ­хідність шихтування й агломерації руди відпадає. Плазмова металургія дає змогу переробляти руди комплексно, а це спосіб розв'язання проблеми безвідхідних виробництв у мета­лургії.

Як самостійний клас нових матеріалів можна розглядати особливо чисті метали. У них вдалося знизити вміст домішок до 1 • 10-6 — 1 • 10-7 %. До 1925 р. увесь титан у світі мав 0,5 — 5 % домішок, його технологічно не можна було оброб­ляти. Тепер добуто чистий титан, який кується, витягується в дріт, а при прокатуванні утворюються листи й навіть фольга. Саме добування чистих цирконію і танталу дало можливість запровадити їх у машинобудування й атомну енергетику.

Синтетичні високомолеку­лярні речовини

Базова роль металів у конструкціях машин зберігається. Але все більше використовують синтетичні високомолеку­лярні речовини (полімери). Поряд із добре відомими їхніми властивостями: низька густина, стійкість проти агресивного середовища, добрі діелектричні і теплофізичні показники, стійкість проти стирання — за останні роки добуто полімерні матеріали з іншими важливими якостями. Деякі з них мають велику міцність на розрив — до 2000 кг/мм2 і термостійкість до 1000 °С. Головною проблемою полімерів є їх ще явно недостатня довговічність.

Неможливо нині уявити собі економіку і повсякденне жит­тя без синтетичних каучуків, без хімічних волокон, з яких виготовляють не тільки одяг, а й вироби технічного призна­чення (капронові деталі, риболовецькі сітки тощо).

Все більше використовуються пластмаси. Це лінолеум для підлоги й плівкові матеріали для стін, санітарно-технічні вироби і тепло- та звукоізоляційні матеріали. А синтетичні смоли й відходи деревообробки впроваджуються у вироб­ництво деревинно-стружкових і деревинно-волокнистих плит, які використовують для оздоблення приміщень.

Дуже поширеним матеріалом є папір — продукт переробкицелюлози. Але такий папір малостійкий проти вологи, соняч­ного світла, коливань температури. Він швидко висихає, почи­нає ламатись. Папір руйнують гриби та мікроорганізми, з'їда­ють багато видів комах.

Хіміки постійно працюють над удосконаленням паперу, підвищенням його міцності. Зокрема, в папір вводять син­тетичні волокна (лавсан, нітрон, поліпропілен, вінол). Папір з акрилових волокон не боїться розведених соляної, азотної і сірчаної кислот. Його можна використовувати як електро­ізолятор в агресивних середовищах до температури 130 °С. Папір на основі фторопласту (тефлону) не чутливий до дії кислот і лугів. Дуже міцний і хімічно стійкий папір із нейлонових і поліефірних волокон, з нього виготовляють фільтри для агресивних рідин.

Єдиний недолік паперу із синтетичних волокон, як і інших видів нецелюлозного паперу,— висока його вартість.

Целюлозний папір, що містить 20—30 % графітового во­локна, проводить електричний струм і в той же час має великий опір. Папір із чистого вуглецю відзначається високою хімічною стійкістю і малою теплопровідністю. Він є основою шаруватих пластиків для виготовлення апаратів, що працю­ють під високим тиском і при високих температурах, і як упаковка при транспортуванні радіоактивних ізотопів.

Кераміка

Після металів та полімерів третім за значенням матеріалом останнім часом називають кераміку . Це дуже різноманітна група матеріалів, які добувають спіканням порошків природ­ного і штучного походження. Хоча пружність кераміки обме­жена, коефіцієнт її термічного розширення змінюється в ши­роких інтервалах. Серед керамічних матеріалів є ізолятори і надпровідники. Порівняно з металами й полімерами керамічні матеріали стійкіші проти зносу, корозії і радіації. Головним є те, що кераміка доступна й має невичерпні джерела сировини. До керамічних матеріалів відносять карбіди і нітриди силіцію, оксиди алюмінію та магнію тощо. З них виготовляють форми для литва, сопла ракет, турбін, футерують печі тощо. Важ­ливим технічним завданням є створення керамічних газо­турбінних, дизельних двигунів і двигунів внутрішнього зго­ряння різного призначення.

Новими й перспективними матеріалами стають композити. Це неоднорідні (гетерогенні) системи, що мають матрицю (метал, сплав, полімер, кераміка) і наповнювач (порошок, стружка, волокно), які перебувають у фізико-хімічній взає­модії. Композиційні матеріали міцні і жаростійкі. Так, ком-позит із 80 % сплаву залізо-нікель-кобальт-хром і 20 % нітра­ту силіцію використовують у теплообмінних апаратах, газових турбінах, ракетних двигунах, бо він жаростійкий (до 1100 °С).

Напівпровідники

Велике майбутнє у напівпровідників , які виготовляють з речовин високої чистоти. Матеріали для радіоелектроніки (силіцій, германій тощо) та атомної енергетики (уран, цир­коній, берилій, графіт) не повинні містити домішок більше як 1 • 10-4 — 1• 10- 5 %.

Величезні споруди, деталі космічних і підводних кораблів, найточніші оптичні прилади неможливо створити без скла. Звичайне, або віконне, скло має чимало вад: легко б'ється, тріскається від незначного перепаду температур. Це не може задовольнити потреби науки, техніки і навіть побуту. Сучасна хімічна технологія створила цілу низку матеріалів зі скла з найрізноманітнішими сферами використання. Розглянемо де­які приклади.

Введення мінімальних кількостей сполук Феруму(ІІІ), Плюмбуму, Титану і Хрому дало змогу добути скло, яке добре пропускає ультрафіолетові промені. Тому його використову­ють у будівництві соляріїв, зимових садів, плавальних басей­нів. А скло з підвищеним вмістом сполук металів затримує ультрафіолетові промені. Так, сполуки Феруму(II) надають склу властивості затримувати теплові й інфрачервоні промені і тому в приміщеннях з таким склом завжди прохолодно.

Скло, яке містить підвищену кількість важких металів, непрозоре для радіації, тому годиться для виготовлення огля­дових віконець у «гарячих зонах» атомних реакторів.

При загартуванні скла вдалося добути дуже міцний ма­теріал. У нашій державі його називають сталініт. Він пруж­ний, як стальна пружина, лист сталініту витримує удар ча­вунної кульки масою в 1 кг з метрової висоти, яка відскакує від його поверхні, як від кам'яної плити. Багатошарове скло, виготовлене з тонких (0,05 мм) листів скла (50 і більше листів) за допомогою спеціального клею, стійке проти ударів куль, мікрометеоритів, глибинних та космічних тисків, різних пере­падів температур.

Особливої уваги заслуговують склокристалічні матеріали, добуті введенням у розплавлене скло каталізаторів, головним чином ТіО2 , які викликають утворення центрів кристалізації. Такі частково закристалізовані стекла назвали ситалами . Деякі види ситалів добувають на основі металургійних або паливних шлаків (шлакоситали). Це міцні, хімічно і термічно стійкі матеріали з малим тепловим розширенням, добрі діелектрики, деякі їхні кращі зразки міцніші високовуглецевої сталі. Нині властивості таких матеріалів інтенсивно вивчають ся, вони мають великі перспективи використання в будів­ництві, хімічній промисловості, оптиці і навіть у авіації.

Порівняно новими матеріалами є склопластики, які добу­вають із скломаси і смол. Цей моноліт в 3—4 рази міцніший за звичайну сталь, в 4 рази легший за неї, не піддається корозії. З нього виготовляють вагони, корпуси кораблів і навiть ракети.

Висновок

Для здійснення кожного хіміко-технологічного процесу потрібна апаратура, виготовлена з таких матеріалів, які здатні опиратися різним агресивним впливам, у тім числі хімічним, механічним, термічним, електричним, часом і радіаційним та біологічним.

Хімія робить суттєвий внесок у створення різноманітних матеріалів: металічних і неметалічних. Серед металічних ма­теріалів найчастіше використовуються сплави на основі залі­за— чавун і сталь, на основі міді — латунь і бронза, на основі алюмінію, магнію, нікелю, ніобію, титану,танталу, цирконію та інших металів. З металічних сплавів ви­готовляються теплообмінники, ємкості, мішалки, трубопрово­ди, контактні апарати, колони та інші апарати.

Для поліпшення якості металічних матеріалів використо­вують порошкову металургію. Вона включає процеси вироб­ництва металічних порошків і спікання з них виробів. Сучасна порошкова металургія займається, по-перше, створенням ма­теріалів і виробів з такими характеристиками (склад, струк­тура, властивості), яких досі неможливо досягти відомими ме­тодами плавки; по-друге, виготовленням традиційних мате­ріалів і виробів, але за вигідніших техніко-економічних показ­ників виробництва.

У розробці теоретичних основ найважливіших процесів по­рошкової металургії провідне місце посідає Інститут проблем матеріалознавства НАН України. Перший в Україні (і в ко­лишньому СРСР) завод порошкової металургії став до ладу в м. Бровари (поблизу Києва) у 1965 р.

Серед неметалічних матеріалів важливого значення набули полімери на основі фенолформальдегідних смол, полівініл­хлориду, поліетилену і фторопластів. Ці матеріали, на відміну від металічних, виявляють високу стійкість до агресивних середовищ, мають низьку густину, високу тривкість до стирання, добрі діелектричні й теплоізоляційні властивості. Окрім цього, важливе значення мають каучуки та різні мате­ріали на їх основі — бутилкаучук, фторкаучук, силіконові каучуки тощо.

До групи неметалічних матеріалів належать і такі тради­ційні матеріали, як кераміка, порцеляна, фаянс, скло, цемент, бетон, графіт, які знаходять дедалі нове і нове використання.

Останнім часом вимоги до матеріалів неухильно зроста­ють. Це пояснюється тим, що значно ширше застосовуються тепер екстремальні впливи — надвисокі й наднизькі тиски та температури, ударні й вибухові хвилі, йонізуючі випроміню­вання, ферменти. З огляду на це зростає також роль хімії у створенні нових матеріалів, здатних опиратися цим впливам.Особливе місце серед нових матеріалів посідають компо­зити.

Композиційні матеріали, що складаються зпластичної основи (матриці) та наповнювача,називаються композитами.

Серед композитів виділяють кермети (кераміко-металічні матеріали), норпласти (наповнені органічні полімери) і піни (газонаповнені матеріали).

Як основу (матрицю) використовують метали і сплави, по­лімери, кераміку. Наповнювачі, що застосовуються, особливо для композитів на основі пластмас, значно різноманітніші. Від них залежить міцність і жорсткість композитів.

В Україні започатковані принципово нові методи добуван­ня композитів, наприклад на основі боридів металів (віднов­лення оксидів металів бором у вакуумі та карбідом бору). Освоєно метод прямого синтезу силіцидів з металу й силіцію, а також безпосереднє відновлення оксидів металів силіціємтощо. Багатьма своїми властивостями — міцністю, ударною в'язкістю, міцністю від утоми тощо — композити значно пе­ревищують традиційні матеріали, завдяки чому потреби су­спільства в них і взагалі у нових матеріалах безперервно зростають. На виготовлення композитів витрачають великі кошти, цим пояснюється той факт, що головними спожива­чами композитів поки що є авіаційна і космічна промисло­вості.

Як бачимо, роль хiмiї у створеннi рiзноманiтних матерiалiв, з яких ми розглянули лише деякi, дуже велика.

10.12.2020

Тема: Біологічне значення металічних  елементів.

Лужні й лужноземельні елементи та їхні сполуки мають велике біологічне значення. Розглянемо докладніше основні з них.

Кальцій — макроелемент, що становить 2 % від маси тіла людини, з них 99 % — у кістках і зубах. Головний біоелемент. Як структурний компонент кісток, забезпечує їхню міцність і пластичність. За участю Кальцію відбувається захисна реакція, що запобігає кровотечі в разі пошкодження шкіри. Кальцій має унікальну властивість виводити з організму солі важких металів і перешкоджає накопиченню Плюмбуму. Проводить нервові імпульси та впливає на скорочення м'язів. Потрібний людям, схильним до таких хвороб, як підвищений артеріальний тиск, пародонтоз, артрити, судоми ніг, депресії та рак.

Харчовими джерелами Кальцію є молочні продукти, особливо сир, риба, квасоля, Калій — основний елемент кожної живої клітини. Його солі, що містять йони Калію, нормалізують обмін речовин у тканинах, підтримують м'язовий тонус та артеріальний тиск.

Важливий для роботи серця, нирок, мозку, печінки. В організмі підтримує водноенергетичний баланс, контролює скорочення м'язів, перешкоджає накопиченню радіоактивного Цезію-137. Потрібний людям для підтримання м'язового тонусу, а також тим, які відчувають стомлюваність і дратівливість, втрату апетиту, розлад сну, хворіють на гіпертонію, гастрит або виразку шлунка.

Для поповнення організму цим мікроелементом варто додавати до раціону сушені абрикоси, родзинки, цитрусові, квасолю та сою, молочні й морепродукти, картоплю, шпинат.

Натрій — мікроелемент, що відіграє важливу роль у функціонуванні організму людини. Здійснює вплив і стимулює роботу нервової системи, впливає на роботу міокарда, нормалізує артеріальний тиск, розширюючи судини. Йони Натрію входять до складу крові та міжклітинної рідини, тканин тіла; в організм надходять з натрій хлоридом. Вони ж забезпечують проходження нервових імпульсів, регулюють разом з Калієм водний баланс, запобігаючи зневодненню організму.

Найбільше Натрію містять свіжі овочі (помідори, огірки, буряки, морква), бобові, риба й морепродукти. За дефіциту Натрію в організмі необхідно вживати квашену й морську капусту, молочні та м'ясні вироби.

Ферум — один з життєво необхідних мікроелементів. Без нього немислиме функціонування кровоносної системи, синтез еритроцитів і гемоглобіну. Це елемент, що є складником багатьох ферментів, сприяє знешкодженню токсичних речовин у печінці, захищає імунну систему, забезпечує вироблення енергії в м'язах. Як і Калій, перешкоджає накопиченню радіоактивних речовин в організмі, зокрема радіоактивного Плутонію.

Міститься у великій кількості в таких харчових продуктах, як м'ясо (яловичина), морська риба, нирки, печінка, гриби, бобові, какао, морква, яйця, насіння гарбуза, зелень, гранат, житній хліб, молода кропива.

Купрум — елемент, що, як і Ферум, уважається життєво необхідним мікроелементом для організму людини. Потрібний для утворення гемоглобіну крові, бере активну участь у синтезі еритроцитів і гормонів щитоподібної залози, попереджає розвиток артритів, викривлення хребта. Від наявності Купруму залежить пігментація волосся. Важливу роль відіграє в проведенні нервових імпульсів, запобігаючи розсіяному склерозу.

Важливий для дітей, які мають сколіоз, порушення постави, ДЦП; людям, які хворіють на артрити, артрози, розсіяний склероз, порушення функції щитоподібної залози, мають серцево-судинні захворювання.

Багатою на мідь їжею є устриці, печінка корів та овець, какао й чорний перець, а також горіхи, соняшникове насіння, зелені маслини та пшеничні висівки.

Магній — основний внутрішньоклітинний антистресовий макроелемент. Гідратовані йони Магнію є каталізаторами гідролізного розпаду АТФ й АДФ, що забезпечує виділення енергії в мітохондріях клітин. Бере участь у передаванні генетичної інформації, нервових імпульсів до м'язів, зниженні артеріального та нормалізації серцевого тиску. Наявність достатньої кількості катіонів Магнію сприяє засвоєнню Кальцію.

Джерелами поповнення організму цим макроелементом є пшеничні висівки, насіння соняшника, родзинки, сушені абрикоси, зелені листові овочі, квасоля, неочищений рис, соя та інші бобові.

Особливо потрібний тим, хто часто нервує, страждає безсонням, має різні розлади у формуванні кісткової тканини та спазми кровоносних судин.

В організмі людини міститься близько 25 г — переважно в кістках у формі фосфатів і гідрогенкарбонатів.

Опрацюйте с170-173 підручника (https://pidruchnyk.com.ua/469-hmya-yaroshenko-11-klas.html), коротко законспектуйте.

До даної теми складіть  (письмово) 10 запитань з відповіддю «так» або «ні»

та надішліть їх на електронну адресу:  gvk.cem@gmail.com

 19.11.2020

Урок 21

 Тема: Поняття про кислотні та лужні ґрунти.

Ґрунт – це верхній родючий шар землі, який складається із суміші твердих речовин, розчинів і газоподібних речовин. Ґрунтові розчини можуть мати різні значення водневого показника pH.

Кислі ґрунти – pH 5,4 - 5,7

Нейтральні – pH 6,3 - 7,3

Лужні – pH > 7,3

             Кислотність ґрунту дуже важлива для рослин. Різні рослини потребують різних за властивостями ґрунтів. Одні рослини краще ростуть на нейтральних ґрунтах, інші – на кислих чи лужних.

Кисла реакція грунту негативно впливає на засвоєння рослинами азоту, фосфору, кальцію, магнію і сприяє надходженню в них алюмінію і марганцю. У рослинах, які ростуть на кислих грунтах, затримується перетворення моносахарів у дисахариди та інші складні сполуки та порушуються процеси утворення білків і обміну. Щоб позбутися надлишкової кислотності ґрунту, в них вносять вапняк, або гашене вапно, які нейтралізують кислоти, що містяться в ґрунті. На присадибних ділянках можна використати рослинний попіл, що містить калій карбонат.

         За переважанням певних диких рослин на ділянці можна визначити тип ґрунту за кислотністю.

         Рослини, що вказують на кислотні ґрунти: подорожник, мох, щавель кінський, мокриця, кислиця звичайна, хвощ, жовтець повзучий.  Рослини, що ростимуть на кислотних ґрунтах: малина, ожина, аґрус, і смородина, суниця садова (полуниця), чорниця, брусниця, журавлина, лохина, троянда, півонія, папороть, хризантема, волошки, незабудки, маки, гарбузові культури, томати, моркву, картоплю і зеленні культури.

        Рослини, що вказують на лужні ґрунти: люцерна посівна,  деревій, полин і фіалка польова. Рослини, що ростимуть на лужних ґрунтах: сливи біла і японська,горобина, церцис, гібіскус,  садовий жасмин, барбарис і глід, бузина чорна і кизил, груша, черешня, персик, абрикос, волоський горіх, шовковиця та айва, берізка, лаванда, нічна фіалка, хризантема і мальва, айстра, гвоздика, гіацинт, ірис, календула, матіола, кукурудза та зернові, горох, боби, огірки,  капуста, полуниці, пастернак, петрушка, буряк, гарбуз, квасоля, часник і шпинат.

 Опрацюйте с161-163 підручника (https://pidruchnyk.com.ua/469-hmya-yaroshenko-11-klas.html) Зробіть короткий конспект.

Виконайте тест, перейшовши за посиланням:

 https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3733269

 УВАГА! Тест потрібно виконати до 13.00  20.11.2020

Урок 22

 Тема: Кислотні дощі.

«Можна сказати, що призначення людини заключається в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю не придатною для життя” – Жан Батист Ламарк.

Господарська діяльність людства на протязі останнього століття призвела до серйозних забруднень нашої планети різноманітними відходами підприємств. Повітря, води і грунт в районах великих промислових центрів часто містять токсичні речовини, концентрація яких перевищує допустиму.

В теперішній час глобальна екологічна криза включає чотири основних компонента: кислоті дощі, парниковий ефект, забруднення планети суперекотоксикантами і озонові діри.

Термін «кислотні дощі» ввів в 1812 р. англійський інженер Роберт Сміт, в книжці «Повітря і дощ: почато хімічної кліматології”. Кислотні дощі містять розчини сірчаної і азотної кислот, завдають значної шкоди природі. Грунт водойми, рослинність, тваринність, стають їх жертвами.

При спалюванні  видобувного палива (вугілля, мазуту) в складі видільних газів містяться SO₂ і  NO₂. В залежності від складу палива їх може бути менше або більше. Мільйони тон SO₂ викидається в атмосферу, перетворюючи випадаючі дощі в слабкий розчин кислот.

 

В 70-х роках у річках і озерах скандинавських країн стала пропадати риба, сніг у горах робився сірого кольору, листя з дерев дуже швидко опадало. Дуже скоро ті ж прояви помітили в США, Канаді, Західній Європі.

Грунт і рослини, звичайно, теж страждають від кислотних дощів, знижується продуктивність грунту, скорочується поступання поживних речовин, міняється склад грунтових мікроорганізмів.

Ліси висихають, розвивається суховерхівковість на великих площах. Кислота збільшує рухливість в грунті алюмінію, який токсичний для дрібних коренів, і це призводить до пригнічення листя і хвої, крихкості гілок. Особливо страждають хвойні дерева, вони жовтіють. У них проріджуються крони, пошкоджуються дрібні коріння. Але і у листяних деревах змінюється колір листя, передчасно опадає листя, пошкоджується кора.

Також велику шкоду кислотні дощі наносять сільськогосподарським культурам: пошкоджуються покривні тканини рослин, змінюється обмін речовин у клітинах, росини уповільнюють ріст і розвиток, зменшується їх стійкість до хвороб і паразитів, знижується урожайність.

Кислотні дощі  руйнують пам’ятники архітектури. Міцний, твердий мрамур, суміш оксиду кальцію (СаО і СО₂), реагують з розчином сірчаної кислоти і перетворюються в гіпс (СаSО₄). Історичні пам’ятники Греції і Риму, простоявши тисячоліття, останніми роками руйнуються прямо на очах.

Страждають від кислотних дощів і люди, вимушені споживати питну воду. Забруднену токсичними металами – ртуттю, свинцю, кадмієм.

 І тому рятувати природу від закислення необхідно. Для цього треба різко знизити викиди в атмосферу окису сірки і азоту. Спостереження за хімічним складом і кислотністю опадів ведуть 94 станції, які відбирають на хімічний аналіз сумнівні проби.

Отже, як ми бачимо кислотні дощі приносять велику шкоду людству по всьому світу: пошкоджуються статуї, будівлі, метал автомобілів; гине риба, водні рослини і мікроорганізми в озерах і річках.

Складіть  (письмово) 5 запитань з відповіддю «так» або «ні»

 Фото робіт надішліть на електронну адресу:  gvk.cem@gmail.com

Попрацюйте над тестами  https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7950565

12.11.2020

Урок 19

Тема: Раціональне використання добрив та проблема охорони довкілля.

 Виконайте завдання:

1.Серед переліку речовин виберіть нітратну кислоту:

а) НNO₂     б)Н₂NO₃    в) НNO₃

2.Нітратна кислота : а)сильна;   б)слабка;   в)середньої сили.

3.Нітратна кислота : а)одноосновна;    б)двохосновна; в)трьохосновна.

4.Солі нітратної кислоти : а)нітрати; б)нітрити;  в)нітрогени.

5.Ступінь окиснення нітрогену в  нітратній кислоті: а)+1; б)+3; в)+5.

6.Концентрована нітратна кислота взаємодіє з алюмінієм: а)так;  б)ні; в) частково.

У наш час для забезпечення людства продуктами харчування в галузі сільськогосподарського виробництва переважають методи його інтенсифікації, у зв’язку з цим все більше використовують засоби хімічного захисту та мінеральні добрива. Останні, у свою чергу, є основним засобом для збільшення врожайності на 40 - 50 % та поліпшення якості сільськогосподарської продукції. Але використання мінеральних добрив спричинює ряд екологічних проблем.

Забруднення навколишнього природного середовища відбувається  не лише під час використання добрив, а на всіх технологічних етапах виробництва, транспортування і використання агрохімікатів.

 Відомо, що з добрив, внесених в ґрунт, тільки частина засвоюється рослинами. З цим пов’язано ряд екологічних проблем, таких як: засолення ґрунтів, проникнення компонентів добрив у підземні водні горизонти, їх змив поверхневими водами, забруднення водойм тощо.

 Майже всі мінеральні добрива є водорозчинними солями і тому безпосереднє використання їх рослинами пов’язане з швидкістю їх розчинення та міграцією в ґрунті, а, отже, є залежним від кількості опадів в період внесення добрив та під час вегетаційного періоду. Надмірна кількість опадів призводить до швидкого розчинення добрив, їх вимивання з ґрунту та забруднення навколишнього середовища.

 Наслідком такої міграції мінеральних добрив є погіршення якості врожаю та його зменшення. Внутрішні водойми стають надзвичайно вразливими, оскільки у воді найбільшою мірою нагромаджуються розчинні речовини, насамперед, азотисті. В зв’язку з цим зростає евтрофікація водойм  (найчастіше проявляється цвітінням води, що зумовлено значним збільшенням популяцій синьо-зелених ціанобактерій, які у процесі життєдіяльності продукують токсини ) та концентрація нітратів у питній воді.

Перевірте себе: відповіді до завдань: 1.в);  2.а);  3.а);    4.а);   5.в);     6.б).

Опрацюйте с158-161 підручника (https://pidruchnyk.com.ua/469-hmya-yaroshenko-11-klas.html)

   У якому з нітратних добрив – амоніачній селітрі чи кальцієвій селітрі – уміст нітрогену більший?

 Відповідь з обґрунтуванням   надішліть на електронну адресу:  gvk.cem@gmail.com

 12.11.2020

Урок 20

Тема:  Запобігання негативному впливові нітратів на організм людини.

Нітрати – це солі нітратної кислоти. Нітрити – це солі нітритної кислоти. Це білі кристалічні речовини, без запаху, добре розчинні у воді. З погляду біолога, нітрити та нітрати є формами нітрогену. Нітроген - життєво важливий елемент, який входить до складу білків і нуклеїнових кислот. Безпосередньо з повітря нітроген засвоюють лише деякі бактерії, а всі інші організми здатні засвоювати лише сполуки нітрогену. Рослини виділяють нітроген з неорганічними речовинами - нітратами і солями амонію.

Продукти харчування містять велику кількість біологічно-активних речовин, які характеризують харчову цінність продуктів (білків, жирів, вуглеводів), а також різних хімічних забруднювачів: токсичні елементи, нітрати, нітрити, N-нітрозосполуки, мікотоксини, пестициди.

Найбільша кількість нітратів та нітритів накопичуються в рослинних харчових продуктах, і саме вони є основним джерелом надходження нітратів в організм людини

Основна причина накопичення нітратів в рослинах – це систематичне використання високих доз нітрогеновмісних добрив. Нітрати входять до складу багатьох добрив, наприклад калійна селітра (нітрат калію), кальцієва селітра (нітрат кальцію), аміачна селітра (нітрат амонію) і т.п.

Нітрати не є токсичними. В організмі людини частина нітратів згодом легко виводиться, інша частина утворює нешкідливі, а іноді навіть корисні сполуки. Але за певних умов нітрати можуть відновлюватися в солі азотистої кислоти, утворюючи нітрити.

Нітрит - сіль азотистої кислоти HNO₂. Нітрити термічно менш стійкі, ніж нітрати. Застосовуються у виробництві барвників і в медицині. Вони - отрута для гемоглобіну людини, бо перетворюють гемоглобін у метгемоглобін, що не здатний переносити кисень. У результаті може розвитися кисневе голодування тканин і організму в цілому. Особливо шкідливі нітрити для дітей і вагітних жінок.

Високий вміст нітратів у рослинах зазвичай обумовлено перевищенням кількості мінеральних добрив.

Зони найбільшого накопичення нітратів: картопля – шкірка та серцевина бульби, буряк -  вершечок і кінчик корнеплода, огірки – шкірка і частина біля плодоніжки, морква  - центральна частина та кінчик  корнеплоду.

За нормами ВООЗ, допустимої добової дозою нітратів для людини вважається 5 мг на кожний кілограм його ваги. При середній вазі 70 кг виходить денний максимум - 350 мг. Якщо за один раз прийняти 600-650 мг нітратів, то в дорослих розвивається виражене отруєння, а про дітей годі й казати. 

При вживані високих доз нітратів з їжею через 4 – 6 годин з'являється нудота, блювота, синюшність шкіряного та слизових покривів.

 

Використовуючи інтернет-джерела, дайте письмову відповідь на запитання:

«Як зменшити концентрацію вмісту нітратів в продуктах харчування?»

Фото робіт надішліть на електронну адресу:  gvk.cem@gmail.com

8 вересня 2020р.

Тема: Повторення. Неметали. Алотропія. Окисні та відновні властивості неметалів.

Повторіть параграфи 15-17 підручника   https://pidruchnyk.com.ua/469-hmya-yaroshenko-11-klas.html. Із рубрики «застосовуємо» виконайте письмово такі завдання: ст.81 №1,2; ст.92 №2.  Фото робіт надішліть на електронну адресу:  gvk.cem@gmail.com