Мотивація навчальної діяльності

на уроках хімії

"Усі наші задуми, пошуки і побудови

 перетворюються на порох,

якщо немає дитячого бажання вчитися."

Сухомлинський В.О.

         Питання мотивації навчальної діяльності учнів, формування та розвитку їх пізнавальних інтересів вивчається в дослідженнях видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів  Б.Г.Ананьєва, Л.І.Божович, А.Маслоу, С.Л.Рубінштейна,О.М.Леонтьєва, А.К.Маркової, Г.І.Щукіної, Дж.Аткінсона, Дж.Брофі, М.Ксізентміхалі, Д.Макклелланда, М.Форда та інших.

         Мотиви - це складне, багаторівневе, внутрішнє психічне утворення, що акумулює інтереси, потреби, схильності, уявлення, потяги, очікування значущих для особистості результатів її діяльності. [1] У психології мотив розглядається як спонукання до дії потребою.

         Мотивація – сукупність взаємопов’язаних мотивів, які визначають спрямованість поведінки, впливають на емоції, прагнення, переживання та установки. Мотивація є  винятково важливим компонентом не лише навчання, але й будь-якої людської діяльності взагалі. Мотивація поділяється на:

        а) внутрішню, зорієнтовану на саму діяльність (її процес і (або) результат);

        б) зовнішню, зорієнтовану на фактори, які знаходяться поза межами діяльності      (заохочення від винагороди за діяльність або прагнення уникнути покарання).

 

         Узагальненими інтегративними проявами внутрішньої мотивації, за якими можна судити про її розвиток, є пізнавальний інтерес та позитивне ставлення до навчання.

         Найважливішими факторами, які впливають на формування внутрішньої мотивації навчання, пізнавальних інтересів виступають: створення умов для прояву школярами активності, самостійності, ініціативи; достатня різноманітність і посильна трудність завдань у тому числі проблемного і творчого характеру; емоційність викладу матеріалу вчителем; задоволення від процесу діяльності; усвідомлення учнями особистісної та суспільної значимості її результатів .

Мотивація навчальної діяльності пояснює:

-    зміст діяльності (вибір учнем тих чи інших навчальних предметів, певних видів завдань і способів їх виконання);

-    інтенсивність діяльності (рівень зусилля, які докладаються учнем при здійсненні навчальної діяльності);

-    тривалість діяльності (час, який учень згоден приділити даній роботі) [3].

         Позитивне ставлення до навчального предмета залежить від його цікавості для учнів, усвідомленням ними зв'язку даного предмета з життям, його значення для суспільства та для кожної людини, а також зі зрозумілістю та доступністю навчального матеріалу.

         Впровадження компетентнісного підходу до формування хімічних понять дозволяє посилити змістовну мотивацію вивчення хімії за рахунок розуміння учнями суспільного та особистісного значення хімічних знань, підвищення пізнавального інтересу до предмета, виявлення зв'язку навчального матеріалу з життєвою практикою учнів, використання експериментів з ужиткової хімії, практично зорієнтованих завдань.

Змістовна мотивація здійснюється шляхом зв'язку навчального матеріалу з повсякденним життям людини, і компетентнісний підхід надає для цього надзвичайно широкі можливості.

Відомо, що пізнавальний інтерес до предмета визначається рядом чинників, найважливішими з яких є розуміння учнями практичного значення предметів і явищ, які вивчаються, єдність навчального матеріалу та життєвої практики учнів, виявлення нового, несподіваного, важливого у звичному, буденному. 

           Для того, щоб учень відчував себе суб’єктом, а не об’єктом діяльності, необхідне усвідомлення ним мети кожного уроку як особистісно значимої, цінної. Особистісно зорієнтоване визначення мети кожного уроку, на якому наголошує         І.О. Зимня: «на сьогоднішньому заняття кожен з вас навчиться…»  [2] за умов упровадження компетентнісного підходу варто доповнювати практичним компонентом: «… це дасть вам змогу пояснити…, передбачити…, спланувати дії…, отримати практичний результат….». Практично зорієнтована мета уроку може формулюватися,наприклад, наступним чином: «Сьогодні кожен з вас ознайомиться з чинниками, які впливають на швидкість хімічної реакції, це дозволить вам пояснювати особливості перебігу хімічних процесів у природі та в побуті, передбачити вплив зміни умов на швидкість протікання хімічних реакцій, прискорити корисні хімічні процеси (приготування їжі, відбілювання білизни) й сповільнити небажані (корозію металів)». Завдяки практично зорієнтованому визначенню мети учні дізнаються не лише про те, що нового вони дізнаються на уроці, але й яке практичне значення засвоєного матеріалу, які переваги він може дати в житті, які проблеми допоможе вирішити.

          Упровадження компетентнісного підходу створює умови для формування внутрішньої мотивації навчання на кожному етапі уроку. При цьому чинниками, які позитивно впливають на  формування мотивації виступають:

- практична спрямованість мети уроку, яка виступає як особистісно значима, важлива для кожного учня;

- використання в процесі навчання наявного досвіду учнів, їх життєвих спостережень, практичного досвіду;

- зв'язок навчального матеріалу з повсякденним життям людини;

- раціональна організація діяльності учнів з урахуванням їх індивідуальних психологічних особливостей;

- вибір форм і методів навчання з огляду не лише їх ефективності в навчальному процесі, але й відповідності майбутній професійній діяльності;

- використання результатів навчання в реальній практичній діяльності людини.

       Формування внутрішньої мотивації здійснюється на всіх етапах навчання:

         Вагомий вплив на формування ціннісного ставлення до хімічних знань, усвідомлення їх практичного значення має не інформування учнів про досягнення хімії та їх використання в житті людини, а спонукання учнів до обговорення, роздумів, виконання відповідних завдань. Самостійно зроблені висновки сприймаються учнями як особисте надбання і в значно більшій мірі впливають на формування системи цінностей особистості, порівняно з інформацією, привнесеною ззовні.

         Формуванню в учнів внутрішньої мотивації навчання, позитивного ставлення до предмета сприяє реалізація компетентнісного підходу, який, порівняно з традиційним, більшою мірою пов'язує навчальний матеріал з їхньою  життєвою практикою.

         Слід пам'ятати, що будь-яка діяльність матиме успіх тільки у тому випадку, якщо її учасники зацікавлені у результатах і беруть у ній без­посередню участь.

Використані джерела:

1. http://blogchimiya.blogspot.com/2014/12/7.html

2.  Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. – М.: Логос. – 384 с.

3.  https://allhemi.blogspot.com/2014/03/blog-post_4145.html